Кредит готівкою: бідність, фінансова неграмотність, безвідповідальність

У повсякденному міському середовищі, на зупинках громадського транспорту, у під’їздах та на фасадах будинків, на кожному стовпі, нерідко можна бачити рекламу швидких готівкових позик. Вони транслюються по телебаченню, радіо, поширюються на вулицях і розкидаються у поштових скриньках. Пропозиції виглядають приблизно так: «кредит готівкою без застави і поручителя», «жити добре вже сьогодні». Але чи не становить це проблему? Спробуємо розібратися.

Кредити фізичним особам (окрім підприємців) ми називатимемо споживчими. Це - позики на придбання автомобілів чи побутової техніки, кредити під заставу майна, кредитні картки, грошові позики. Видають їх і банки, і небанківські фінансові установи: ломбарди, кредитні спілки, МФО, фінансові та кредитні компанії.

Компанії, які просто надають кредити - це досить нове явище в українському контексті. Законодавство визначає кредитні установи як «інші кредитні установи», що спеціалізуються виключно на наданні кредитів за власні або залучені кошти як фізичним, так і юридичним особам. Фінансові компанії відрізняються ширшим спектром фінансових послуг - лізинг, факторинг, страхування, перекази, адміністрування активів у групах товарів тощо.

Проте кожний вид діяльності повинен бути виключним для конкретної установи, і вона не може одночасно залучати кошти фізичних осіб і діяти як кредитна установа з кредитування. Фінансові та кредитні компанії можуть існувати в будь-якій організаційно-правовій формі і повинні мати відповідне свідоцтво від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг). Ліцензуванню підлягають лише окремі види діяльності, наприклад – адміністрування в групах.

Фінансові та кредитні компанії швидко розвивалися і стали активними конкурентами банкам у сегменті надання дрібних споживчих позик. Оскільки такі установи зазвичай не залучають депозити, їх діяльність регулюється слабше, ніж банківська. Саме вони найактивніше рекламують готівкові позики без застави й довідок про доходи.

Щотижня можна отримати у поштову скриньку чергову пропозицію «грошей у кредит». Одна компанія готова зателефонувати на мобільний і доставити гроші додому, потрібен лише паспорт і код, копії яких забирає кредитний інспектор. Заявку можна заповнити онлайн або телефоном, погашення доступне вдома. Інша компанія пропонує позики до зарплати, для студентів, пенсіонерів і осіб із поганою кредитною історією. А є онлайн-сервіс кредитування 24 години на добу - гроші на карту будь-якого банку зараховуються за півгодини. Усі операції автоматизовано. При цьому процентні ставки часто не вказують, лише суму позики й суму погашення. У журналістських обрахунках зустрічались ефективні ставки близько 640 % річних. Щодо документів компанії, їхніх ліцензій чи свідоцтв, то інформації часто немає.

Цікаво, що протягом 2014 року в Україні кількість кредитних спілок і банків зменшилась, як і обсяги виданих ними кредитів. Натомість кількість фінансових і кредитних компаній зросла. За даними Нацкомфінпослуг, кредитних установ стало більше на 7, а фінансових компаній - на 38. Кредитні спілки видали невелику суму порівняно з банками: 589 кредитних спілок за рік видали менше ніж 2 млрд грн, тоді як 92 кредитні установи — понад 5 млрд. Фінансові компанії надали позик на 7 млрд грн, та понад 8 млрд грн громадяни отримали в ломбардах під заставу майна. (Ці дані стосуються певного періоду).

Однак у 2025 році ситуація частково інша. Згідно з даними Національного банку України (НБУ), середньозважена ставка за новими кредитами для фізичних осіб у червні становила для строку до 1 року - близько 37 %, для строку від 1 до 5 років - приблизно 29,1 %, для позик понад 5 років - близько 27,8 %. Дані охоплюють банки.

У березні 2025 року облікова ставка НБУ становила 15,5 % і не змінювалася дотепер. Отже, ставки позик значно вище ніж базовий рівень коштів.

Кому вигідно надавати такі ризикові позики? Є кілька аспектів. По-перше - об’єктивно економічна ситуація: людям просто не вистачає грошей на вкрай необхідні речі. Не на холодильник, який можна купити в розстрочку, а на ліки, навчання, ремонт чи щоденні потреби. Особливо з огляду на зростання цін, зменшення доходів і нестабільну ситуацію. Це означає бідність у широких прошарках.

Соціум нав’язує стереотипи статусності через зовнішні атрибути: смартфон, дорогий автомобіль, розкішне весілля, відпочинок за кордоном. І реклама використовує це: «Розшир рамки можливого! Купуй у кредит! Поїдь на Мальдіви!» Люди, котрі завтра можуть опинитися без коштів на суттєве, беруть спочатку один кредит, а потім ще, щоб закрити попередній.

Друга проблема, це фінансова та юридична неграмотність. Багато людей не можуть прорахувати, скільки реально доведеться віддати. Не вміють планувати власні кошти, не усвідомлюють відповідальність за взяті зобов’язання і їхні наслідки. Не читають договори, особливо друковані дрібним шрифтом або з юридичними формулюваннями - і це використовують як порядні установи, так і шахраї.

Популярні схеми кредитування, відомі як «надання позик через адміністрування коштів учасників групи». Простою мовою, це групове кредитування за аналогією із закупівельними групами. Людині пропонують вступити в «союз позичальників», сплачувати щомісячні внески (проценти, плату за адміністрування чи ще щось) і чекати своєї черги на кредит. При цьому «щасливчиків» демонструють наочними історіями, але фактично кредиту ніхто не дає, а повернути внески неможливо. Договір складено так, що організатори жодної відповідальності не несуть.

На сайті Нацкомфінпослуг є брошура, що пояснює особливості діяльності різних фінансово-кредитних установ, необхідні дозволи й ліцензії, можливі варіанти шахрайства. Але скільки людей знає про таку брошуру? Блукаючи в інтернеті, можна знайти публікації з основами фінансової грамотності, але люди й далі потрапляють у боргові мережі і руки шахраїв. На рекламних щитах - політики, соціальна реклама, а про фінансову безпеку майже ніхто не нагадує. Приємно, що більше уваги зараз приділяють для економічної освіти дітей - можливо, нове покоління буде розпоряджатися коштами відповідальніше.

Інший аспект проблеми. Одного разу мені прийшло повідомлення у соціальній мережі: «Розшукується ваш знайомий XXX за боргами по кредиту. З ним немає контакту, на дзвінки не відповідає. Рекомендуємо терміново повідомити про екстрене рішення проблеми з боргом, який щодня зростає. Чекаємо відповіді. Банк Х». Такі листи отримали сусіди, друзі. Я спитала в знайомого, чому він узяв ще один кредит, хоча мав заборгованості. У відповідь почула: «А що вони мені зроблять, адже у мене й так нічого немає. Гроші потрібні були дуже». І це зовсім не одиничний випадок. Ситуація трьох «Б»: Бідність, Безграмотність, Безвідповідальність.

Процентні ставки на кредити є об’єктивно високими. Візьмемо приклад банків. До вартості ресурсів (згадаємо, які в нас депозитні ставки) треба додати резервування, відрахування до Фонду гарантування вкладів, адміністративні витрати. Уже сума не мала. А ще ризики і витрати на колекторів. І тут можливі варіанти. Уявімо: позика 30 000 грн видається під заставу квартири вартістю умовно 30 000 дол. У позичальника офіційна робота, високі доходи, рахунок у цьому банку. Ризик невеликий означає ставка менша.

Але якщо позика готівкою, без довідки про доходи? Ризик великий, гарантій - нема. І це закладається в ставку. Отже, за безвідповідальність одних позичальників розплачуються добросовісні.

Банки компенсують безнадійні кредити через резерви, а фінансові компанії компенсують величиною ставки - від кількох десятків чи сотень відсотків річних. І ще «вибивають» борги або продають їх колекторам. Тут починаються дзвінки о шостій ранку, повідомлення в соцмережах, навіть візити з погрозами. Але люди все одно беруть гроші.

Для когось готівковий кредит це простіший варіант: економиться час на збиранні довідок і багаторазових відвідуваннях банку. Хтось не чекає рішення тижнями. У когось недостатньо доходів або нема забезпечення. У когось уже така погана кредитна історія, що в банку шансів немає. А комусь просто простіше: закласти щось у ломбарді, потім викупити. І всі вони готові платити надзвичайно великі проценти. А інші вважають: беру, не поверну - нічого страшного.

У країнах із стабільною інфляцією 1-3 % і майже нульовою обліковою ставкою люди отримують позики під 1-6 % річних. У такому випадку готівкові кредити стають неактуальними і бізнес на людських проблемах втрачає сенс.

Звичайно, люди йдуть за кредитом добровільно, заборонити це неможливо. Багато проблем зникнуть, якщо держава досягне вищого рівня соціально-економічного розвитку. Але певні кроки можна робити вже зараз: інформувати населення про різні аспекти діяльності фінансово-кредитних установ не лише на сайті комісії, але й через соціальну рекламу, навчальні матеріали.

Контролювати активність компаній за рівнем проблемної заборгованості. Наприклад, якщо він перевищує норматив , то позбавляти свідоцтва. Зобов’язати всіх кредиторів публікувати фінансову звітність, як це роблять банки, оприлюднювати всю інформацію про умови кредиту, зокрема номінальну та реальну процентну ставку.

Як жити - кожен вирішує сам. Але суспільство, де громадяни бідні й необізнані, і процвітає лихварство, не зможе швидко розвиватися.